Ви зайшли на сайт Обухівської рай держ адміністрації!!!
На цьому сайті ви зможете ознайомитись з подіями, які відбувались у нашому районі. Також до вашої уваги довідкова інформація по роботі держ. адміністрації району.
Адреса Обухівської районної державної адміністрації
08700, м.Обухів, вул.Малишка,10,
тел. 5-03-38, 50-03-39, факс. 5-01-74

Обухівський район розташований у центральній частині Київської області на правому березі Дніпра. Землі району з півночі починаються на 30-у кілометрі від м.Києва обабіч автотраси Київ-Донецьк і простягаються на південь до 60-го кілометра.
Через район проходить автотраса Київ-Донецьк, залізнична вітка Миронівка-Київ зі станціями „Трипілля-Дніпровське” і „Нові Безрадичі”, є річковий пасажирський причал на Дніпрі в місті Українці.
На території району знаходиться 43 населених пункти, з них 2 міста районного підпорядкування – Обухів і Українка, одне селище міського типу – Козин.
Більшість населених пунктів Обухівщини розміщені на узбережжі Дніпра і на мальовничих берегах його правобережних приток: Скворівки, Стугни, Красної, Бобриці, Тихані, Раківки, Кобрини, Козинки, Деремезнянки.
Місто Обухів розташоване в долині річки Кобрини (нинішньої Лукавиці) за 45 кілометрів від Києва, за 4 кілометри від двох залізничних станцій «Нові Безрадичі» і «Трипілля-Дніпровське» на автотрасі Київ-Донецьк. 7 березня 1923 року Постановою ВУЦВК було здійснено адміністративно-територіальну реформу, за якою замість волостей створили райони, замість повітів округи. Обухів став центром однойменного району Київської округи Київської губернії.
Обухів – один з найбільших промислових центрів Київської області, місто районного підпорядкування і адміністративний центр Обухівського району. Загальна площа міста становить 2 419 га. Площа земель міської ради становить 5068 га. Чисельність населення міста – 32 575 тисяч мешканців.
Перша згадка про столицю Обухівського району місто Обухів (колишня назва Лукавиця) датується 1362-им роком. Від цієї дати ведеться літочислення міста. У 1649 році Обухів став сотенним містечком. Сотня увійшла до складу Київського полку (полковник Антон Жданович). За часів Гетьманщини першим державцем Обухова став соратник Б.Хмельницького А.Жданович.
У другій половині ХІХ ст.. в родині князя Олександра Михайловича Бердяєва і княгині Кудашової проводили дитинство брати Сергій та Микола Бердяєви, які згодом стали відомими людьми свого часу. Родина Бердяєвих проживала в своєму Обухівському маєтку. Маєток цей у 1797 році імператор Павло І подарував їхньому прадідові, генерал-аншефові, губернатору Миколі Михайловичу Бердяєву. Частина Обухова, що належала губернатору, дістала назву Бердяївка.
Старший брат, Сергій Олександрович Бердяєв (літературний псевдонім Обухівець; 1880-1914) – український поет і журналіст ліберального спрямування. За фахом – лікар. Писав українською, російською, німецькою та польською мовами. Переклав російською О.Маковея, німецькою – поему „Євшан-зілля” М.Вороного. Російській культурі кінця ХІХ поч.. ХХ ст.. Обухів дав Миколу Олександровича Бердяєва (1874-1947) – самобутнього мислителя, чільного представника російської філософської школи, вченого зі світовим ім’ям. Народився 1874 року в Обухівському маєтку князів Бердяєвих.
У 1834 році Обухову надано статус містечка, 1866 року Обухів стає волосним центром.
Обухів, ярмаркове містечко, густо заселяли ремісники: бондарі, стельмахи, столярі, ковалі, шевці, кравці, «богомази» (місцеві художники-іконописці), найбільше ж – гончарі. Гончарним промислом займалося 15 відсотків обухівського населення. На початку ХХ ст. Обухів вважався «гончарною столицею» Київського повіту Київської губернії.
Громадянська війна спричинила велику розруху в народному господарстві міста і району. Згодом почали створюватись сільськогосподарські артілі, земельні громади.
У містечку розгорнулася кампанія з ліквідації неписьменності, створювались лікнепи. Під час колективізації (1929р.) з Обухова відправлено до Сибіру десятки розкуркулених родин.
В 1932-1933 роках розпочався голод. На обухівських кладовищах і на приватних садибах поховано десятки селянських родин, вимерлих з голоду. (1992 року на Сліпаковому кладовищі, на могилі померлої голодною смертю родини Бакланів, батька і шістьох дітей, місцеві рухівці спорудили пам’ятник Скорботній Матері). У вересні 2005 року на кладовищі по вулиці Петровського встановлено ще один пам’ятник подіям 1932-1933 років.
Став першим орденоносцем обухівець пілот Микола Степанович Киянченко, нагороджений орденом Червоного Прапора за мужність, проявлену у боях з японцями на далекосхідному озері Хасан.
Напад німців 30 липня 1941 року перервав мирне життя обухівців. В кінці червня 1943 року до Обухова на бронемашинах прибув загін есесівців, почалися арешти серед населення. В ніч на 1 липня 1943 року жителів вивезли з Обухівської середньої школи № 1, яка була перетворена у в’язницю, в урочище Розкопану, біля Трипілля, і там розстріляли. На місці масового розстрілу зараз стоїть пам’ятник-обеліск з меморіальною дошкою. Урочище Розкопану називають у народі «Обухівським Бабиним Яром».
8 листопада 1943 року Обухів визволили від фашистських загарбників частини 38-ої армії І Українського фронту.
Почалася післявоєнна розбудова міста. Змінювався зовнішній вигляд Обухова, з’являлися нові житлові і виробничі споруди, вулиці. Визначальним у розвитку інфраструктури Обухова став 1956-й рік, коли на його території почалося будівництво автотраси Київ-Дніпропетровськ. Вирішально вплинуло на індустріалізацію Обухова і району будівництво Трипільської районної електричної станції (ДРЕС).
Основний розвиток Обухова розпочався у другій половині 70-их - на початку 80-их років будівництвом цілого ряду підприємств промвузла. Промислове виробництво є одним з основних видів діяльності міста. Містоутворююча база представлена підприємствами промисловості, будівництва, транспорту, зв’язку, матеріально-технічного постачання.
У місті працюють промислові підприємства-гіганти: ВАТ „Київський картонно-паперовий комбінат”(основний напрямок виробництва – випуск картону, за об’ємами виготовлення якого підприємство займає лідируюче місце у державі, з 2002 року відбувся пуск гофровиробництва), ВАТ завод „Цегла Трипілля”, ВАТ „Обухівський вентиляційний завод”, ВАТ „Обухівський завод пористих виробів”, ТОВ „Інтерфом” (з 1997 року – лауреат Всеукраїнського конкурсу якості, виробляє поролон, що відповідає міжнародним стандартам), АТЗТ „Обухівський молокозавод”, ВАТ „Стиролбіотех” , у 2003 році введено в дію ЗАТ „Трипільський пакувальний комбінат”, ТОВ „Алеана”.
Промислові підприємства міста Обухів виробляють електричну та теплову енергію, картон, туалетний папір, поліграфічну продукцію, біологічну добавку до кормів ліпрот, хлібопекарські дріжджі, поролон, силікатну цеглу, вапно, пористі вироби, тротуарну плитку, цільномолочну продукцію та металоконструкції.
На території Обухівського району: 29 загальноосвітніх шкіл, Обухівський ліцей Українського фінансово-економічного інституту, гімназія ІІ-ІІІ ступенів у селі Германівці, 2 центральні лікарні, 5 медамбулаторій, 24 фельдшерсько-акушерських пункти, 75 культурно-освітніх закладів, 1 міжшкільний навчально-виробничий комбінат, Обухівська школа мистецтв, центр творчості для дітей та юнацтва, 1 дитячо-юнацька спортивна школа, спортивний комплекс, будинки культури, Обухівський районний центр культури та дозвілля. У місті створено Малишківський меморіальний комплекс, в якому про творчість і перебування тут поета розповідають три музеї, дві меморіальні дошки, назви двох вулиць, школа, де він навчався, а також пам’ятник А.Малишку в центрі міста, садиба-музей А.Малишка, Обухівський районний краєзнавчий музей. Медичне обслуговування здійснюється Обухівською центральною районною лікарнею. В місті функціонує широка мережа аптек різних форм власності. Працюють ринки, банки, цілий рід торгових підприємств малого і середнього бізнесу. Широко розвинута сфера побутового обслуговування.
Світову славу у галузі спорту здобули обухівці Тетяна Семикіна – призер світу, чемпіонка Європи та України, призер Олімпійських ігор з веслування на байдарках і каное, Юрій Пісков – учасник Параолімпійських ігор, призер Європи, чемпіон України з легкої атлетики, Світлана Коркішко – фіналіст кубка України з боксу серед жінок, Олена Савченко – чемпіонка Європи і Німеччини з фігурного катання на ковзанах, Катерина Косенко - двократна чемпіонка України з фітнесу, багаторазові чемпіони з боксу серед юніорів брати Олексій та Сергій Жуки.
Примножили славу місту Василь Карасьов (Трубай), автор герба Обухівського району, володар Гран-прі Всеукраїнського конкурсу романів, кіносценаріїв та п’єс „Коронація слова”, голова Обухівської районної літературної студії ім. Малишка, талановита художниця Параска Коломийко, педагог, почесний громадянин міста 2000 року, Наталія Пелих - заслужена артистка України, солістка Київського муніципального академічного оперного театру для дітей та юнацтва, Галина Кучер – заслужений майстер народної творчості України з лозоплетіння.
Благословенний, мальовничий край, Малишків край, розбудовується, омолоджується: виростають нові житлові мікрорайони, відроджуються села - розвивається Обухівщина, центральний район Київської області.